Серце, любов'ю оповите,
прошила чорна стріла.
Куля душманська
смерть принесла.
Юнаком безвусим
ти пішов туди.
Пішов й не повернувся,
дочекалась мати біди.
Грали сурми прощання,
сонце ставало на путь,
слала мати проклинання
та сина вже не повернуть.
Боровся, до смерті боровся,
виконував обов'язок свій.
І факел слави загорівся
на радість матері тій.
1992р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"