Вітер хмари кучерявить,

лине посеред степів.

Степ мовчить і слухає

лунку тишу вдалині.

Образ, як птаха,

швидко лине у душі.

Ханське військо,

чорна хмара

і заграва в далині.

Полонені син і мати,

Донька плаче, як ягня ...

Обпекло мене, схопилась,

поглядом все обвела,

а в очах, як пожар,

- ханське військо

суне валка деревлян.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"