Чому в тебе очі, мов казка,
Мов чорна дзвінка бистрина.
Чом щастя єдина усмішка
І погляд невже новина?
Чом серце тріпоче, мов пташка?
Лиш близько з'являєшся ти.
Чом дихати стане так важко?
У серці пісні чарівні.
На знаю, так щиро кохалось
Мені. Та навряд чи тобі.
Твоє серце до інших зверталось.
Моє ж завмирало в журбі.
Що з того, що я непомітна
Поглянь ти сюди хоч на мить
Тут очі небесно-блакитні.
І погляд, мов жар тут горить.
А з мене лиш насміхались
Моя у тім видно, вина.
Так щиро і чисто кохалось,
А я залишилась одна.
Весна, травень 1994 р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"