http://www.zoofirma.ru/

ВОСКРЕСНІМО, БРАТТЯ!

Воскреснімо, браття! Та як же нам всім не воскрести?
Здається вже час, піднімається ликом свята.
Воскреснімо, браття! З життям, як весною, воскресла
Надія на щастя у день поминальний Христа.
Воскреснімо, браття! І встаньмо із домовини,
яку нам відкрив всевидющий отець.
Щоб не насміхались, не плакали за Україну.
Нікчемство й безчестя не ставили нам за взірець.
Воскреснімо, браття! Згадаймо якого ми роду.
Хоч крапля є крові, не отруєній в нас.
Її ми сховали в незламну, незриму природу.
Хай вся розіллється весною... Вже час.
Хай нас підійма всіх замучених болем.
Дає хай снаги доповзти до життя.
Слабким хай, а дружним, але уже хором.
Хай люди клянуться: "Не буде назад вороття!"
Воскреснімо, браття, мої безталаннії сестри!
Достатньо вже нас потоптали в багно.
Невже, якщо Бог не дав зникнути, вмерти,
чужими словами ми плюне: "А нам все равно"?

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, народ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/