Дідька лисого – вживається для позначення рішучого заперечення чогось; виражає незгоду з ким-небудь.
Ромашка (ступив два кроки й зупинився). А куди ж ти підеш, Ромашко? За Дударя – проти Чирви? За Чирву –проти Дударя? І так шкода, і так невигода. Ну, щоб я пішов агітувати проти плану, то це вже дідька лисого (Микитенко, Вибрані твори, т. І, 1957, стор. 59); – Ну, поїдемо до Мотрі Карпівни! – Коли вже тут ні до чого не прискіпалися, то вже в Мотрі Карпівни дідька лисого (Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 413); Здивований Степан і незчувся, як вони молотами, навіть без молоточка майстра, зварили йому шину й натягнули на колесо. Тепер було ясно, що била його Юля по руках таки в чверть сили. І він тоді з жалем подумав: «Над такою жінкою дідька лисого покомандуєш...» (Стельмах, Твори, т. II, 1962, стор. 153).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"