http://www.zoofirma.ru/

ПІЗНЯ ВЕСНА.

Весна заснула під торішнім листям,
І не прокинулась, як сонечко, зійшло.
Не довелось розквітнуть раннім вишням,
Не вбралося у білопінь село.
Не встали трави шовїсо-оксамитні,
Завмерла пісня солов'ю у грудях.
І посіріли озерця блакитні,
І загніздився сум у людях.
О де ж ти, весно? Стихли заметілі,
Зійшли сніги, розтанули люди.
Чому дерева посивілі
Не мають життєдайної снаги?
А їм хотілося б і росту й квіту,
А нам веселої блакиті,
А травам шовку оксамиту,
А квітам першого суцвіття.
Прокинься, весно! Зачекалась
Тебе уся земля.
Прийди в красі, щоб заквітчалась
Україна моя!

lyst

sonc

derev

16.04.1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Теги: вірші, пейзажна лірика, поезія, весна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/