Вилупити баньки (очі) в ролі прис; вульг.– глянути широко розкритими очима (гнівними, безтямними і т. п.).
Він вилупив баньки з лоба – І все затрусилось, Що осталось (Шевченко, Поезії, т. І, 1949, стор. 252); Яків вилупив свої баньки і сидів задумавшись (Панас Мирний, Твори, т. І, 1954, стор. 276); У послідні (перед пологами) часи то сядеш, бувало, як копиця горохова серед поля. ...Сидиш, вилупивши баньки, як дурна... у голові – туман, під серцем – моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (Панас Мирний, Твори, т. І, 1954, стор. 86); – А чи подобається тобі Буревій? Я хочу його теж тобі подарувати, Юлдаше... Що? Бай вирішив поглузувати? ...– Чому так вилупив очі, хлопче? Моє слово тверде (Донченко, Твори, т. І, 1956, стор. 141).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"