Де ж пак у ролі виг. – звісно, авжеж.
Їй (Христі) було досадно. Бач, дома готовий руки лизати, а на вулиці стріне – одвертається. Де ж пак: він з панянками гуля, а я що? (Панас Мирний, Твори, т. III, 1954, стор. 296); Вона (генеральша) всім й усюди жалілася на невдячність «хахлацкава мужичья» ...Де ж пак. Прокляті «хахли»-гречкосії не хотіли пахати ланів милостивої (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 196).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"