Дух забило (перехопило) в ролі прис. – про затримку, перерив дихання (від холоду, швидкого руху чи душевного хвилювання, поганого стану здоров'я).
Рубін заговорив знову: – Ви знаєте, рука у вас, як залізна. Як перехопили мою руку з терпугом – дух забило, так придавили! – І він з пошаною, але без боязні узяв праву руку Лукійченка і оглянув її з усіх боків (Сенченко, Оповідання, 1959, стор. 7–8); А Стецько й справді мов умирав: дух йому перехопило, горло стиснуло, серце затріпалося і завмерло – наче вмерло; голова палала (Грінченко, Без хліба, 1958, стор. 52–53); Вернидуб. Будеш в Парижі бігати?... Таня. Буду. Подумати, – аж дух перехоплює. Ех, жаль, що ти не їдеш (Кочерга, Твори, т. II, 1956, стор. 50).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"