Збитися з пантелику в ролі прис. – заплутатися; збочити з певної лінії поведінки.
– А що, мої любі пані! Тепер час нам направити молодого раджу на пряму й добру путь, бо через ту свою селянку він зовсім збився з пантелику, – сказала цариця (Нечуй-Левицький, Твори, т. IV, 1956, стор. 31); Чи дітки у їх (Якова з Настею) будуть – є кому доглянути, є чим вигодувати. А Йосип? Мов одірвана гілка від рідної деревини... Молодий-дурний, збився з пантелику – провинився... (Панас Мирний, Твори, т. IV, 1955, стор. 41); Кавун так збився з пантелику, що не знав уже, що й сказати на це. А гості взяли довбню і вийшли з хати (Козланюк, Сонце над Верховиною, 1957, стор. 38).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"