Надути губенята (губки) у ролі прис.— образитися, розгніватися.
«А що за преліниві дівчата,— дума собі (Галя), надувши губенята з серця та мотаючи рушником, що узяла підперезатись.— Чи вони сплять, чи що?» (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 320); А мале дитя, Дивлячись на матір, було й собі скривиться, надме губенята та і розіллється слізьми, як старе (Нечуй-Левицький, Твори, т. І, 1956, стор. 93); Секлета Пилипівна... надула губки, сердито на бригадира поглянула (Остап Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 429).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"