Сушити (собі) голову — див.: Ламати голову.
Пам'ятаю, що іще давненько ми цілим письменницьким гуртом сушили собі голову, як перекласти оті самі «потерчата» (Рильський, Твори, т. III, 1956, стор. 114); Поки десь там штабні писарі сушили собі голови, як оформляти в паперах передачу капітулюючими військами нашій армії засобів пересування..., сірі від дорожньої кіптяви піхотинці з радісним галасом накинулися на остовпілих кавалеристів (Гончар, Твори, т. І, 1954, стор. 62); Ти (вчителька) дітям світло несеш, від якого крила виростають. Батько (голова колгоспу) сушить собі голову, щоб вони мали вдосталь хліба, одежі і взуття, щоб завтрашній день приніс їм радість праці... (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 278).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"