http://www.zoofirma.ru/

Чого доброго

Чого доброго в ролі вставн. сл.– про щось неба­жане, але можливе.

(Гуцалюк) – Ось я тобі зараз запущу каменюку в голову. В цей час Сагайдак підвів голову, і його замис­лений погляд зупинився на розмальованому памороззю вікні. Гуцалюк з острахом поточився назад. Ще поба­чить, чого доброго, і підніме гвалт... (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, стор. 140); Юрась Хмельницький уважно подивився на агу, і в його очах промайнула несподівана думка: якщо турки завоюють всю Україну, то вони, чого доброго, зможуть обійтися й без нього і взагалі без будь-якого гетьмана, а розділять її на пашалики і настановлять пашів, як уже настановили в Кам’янці Галіля-пашу, який заправляє тепер усім краєм (В. Малик. Таємний посол); Треба й нам злазити, бо, чого доброго, якийсь із цих мугиряк ще й нас огріє по спині канчуком…(В. Рутківський. Джури-характерники).

Повернутись до алфавітного покажчика  "Фразеологічного словника"

Ласкаво просимо в "Світ слова"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/