Збитий з пантелику - людина в замішанні.
Чемненько кланяючись і гуторячи без упину, пріор вивів остовпілого і збитого з пантелику патера Гаудентія на коридор (Франко, Твори, т. II, 1950, стор. 179); – Ну добре, ну добре, – мимрить збитий з пантелику Валя, – хай буде так... тільки... (Васильченко, Твори, т. II, 1959, стор. 187); Мить-вони (Маковей і румун) стояли мовчки, розгублені, збиті з пантелику обоє (Гончар, Твори, т. І, 1954, стор. 50); Він був збитий з пантелику (Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, стор. 125).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"