Пасти задніх в ролі прис. — відставати.
За знаком сліпого, Панько й Микита відтискають старосту який теж не хоче пасти задніх, — до дверей (Яновський, Твори, т. IV, 1959, стор. 207); (Шура) — Ні, Катре, ти — моя дорога подруга і мені дуже боляче буде, коли ти пастимеш задніх (Донченко, Твори, т. VI, 1957, стор. 350); Рудокопи (містечка «Кривий Ріг») організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло варті зачудовання намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Досвітній, Вибрані твори, 1959, стор. 352); Колосівці на своїх найкращих конях їхали кілька кілометрів попереду, але незабаром зірчани випередили їх: вони і в цьому не хотіли пасти задніх (Минко, Вибрані твори, 1952, стор. 21).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"