Поки й мого живоття в ролі обст. — ніколи, повік-віки.
Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво й приходив додому п'яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати. — Не сердьтесь, діти, — сказав до їх Джеря, — проп'ю свою біду та й закаюсь пити, поки й мого живоття (Нечуй-Левицький, Микола Джеря, 1951, стор. 107).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"