На місто залягають тіні.
Воно нишкне під захмареним чолом неба
Ховаючись у висотні будинки,
Піднімаючи комір дахів.
Воно піднімається вгору
самотністю.
І не може спокійно вгрузнувши
в землю, заснути серед дерев, як село.
І воно гордо гуркотить трамваями
І заводами у вічі холодові.
Метушиться тіснявою людей,
Щоб зігрітись.
Воно чекає снігу, щоб не бути
Таким оголено-самотнім.
І у жовтні пішов сніг.
27.10.96
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Осіннє вечірнє місто
Теги: осінь, вірші, пейзажна лірика, поезія