http://www.zoofirma.ru/

Шевчекнкова верба

Буяє скрізь красна-весна.

Все прокидається

І для вербиного гілля

Сонце посміхається.

Сто років, як росте вона

Отут в пустелі, в Мангишлаку.

Дбайлива рука Кобзаря

садила тут її солдатом.

І ніжний цвіт і первоцвіт

вже відкриває оченята.

Сміливо дивиться у світ

Грудьми життя йде зустрічати

Отак ішов вперед і він.

Твердим, вогненним, гучним словом

І падали довкруг кати

й спали із душі окови.

Сміється в небі жайвір-птах

То віща пісня промениста.

Колись в такій весні, літах

Кобзар великий народився.

Шануйте пам'ять у серцях.

А не в словах її шануйте

Тоді постане волі птах,

І поскладаємо ми пута.


10 березня 1994 р

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, шевченко, шевченкова верба

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/