За душу брати, хватати кого, у ролі прис. – зворушувати, хвилювати, викликати глибокі переживання.
Так щиро співав, що за душу нас брало, Гвардієць-наводчик, середній на зріст! Послухають друзі, всміхнуться, бувало: Ну, що, мовляв, скажеш? Народний артист! (Олійник, Вибране, 1959, стор. 90); Щоб розвіяти тугу, Вася досяг великої вправності: змайстрував чарівну сопілку. Сам і грав на оцьому чудовому інструменті. Та як грав? Грав, аж за душу хватало (Ковінька, Кутя з медом, 1958, стор. 28)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"