Повісити вуха (носа) — див.: Носа повісити.
Зачав страмить людей (голова), що повісили вуха, опустили руки, не хочуть робить, думать (Гордієнко, Дівчина під яблунею, 1954, стор. 236); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 317).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"