Ухом не вести в ролі прис. — не звертати будь-якої уваги.
Балакають старі люди, — Та й між рідними розладдя пішло... Дочка матері ухом не веде (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 326); — Оце, сусідо, маю на вас серце,— скаржиться жартом Петриха моїй матері, — унадилась моя дівка в комору до вашого парубка, що кат її і в хаті вдержить. Уже бралась страмити її, то й ухом не веде. Хоч би ви зайняли коли її од комори (Васильченко, Твори, т. II, 1959, стор. 269).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"