Хоч куди в ролі означ. — дуже вдалий, вродливий, вправний.
Став він (Шавкун) виводити стрічку по стрічці, списуючи копії, став одбирати спершу по десять гривень, далі по двадцять, а через рік дійшов до трьох рублів. Зробився паничем хоч куди! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 372);
І ходить мій Охрім, неначе та проява,
Та й думає: «Ось я то молодець,
Удався, хоч куди хлопчина!»
Дурений, дурний: а на йому свитина.
Неначе той німецький каптанець!
(Глібов, Вибрані твори, 1951, стор. 32).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"