Що й казати в ролі ваг. – дійсно, справді.
Я чимало прожив на світі: Що й казати – поважний вік. Всіх широт обвівав мене вітер, Безліч бачив морів і рік (Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, стор. 131); Тут наробив такого сорому товариству, що й казати язик не ворочається (П. Куліш. Чорна рада); Та що й казати — коли вже починають балакати про якесь місце, що воно таємниче й загадкове, то воно таки стає і таємничим, і загадковим (В. Нестайко. Чудеса у Гарбузянах); Та що й казати! Та ще ж яка й дитина! (Г. Квітка-Основ’яненко. Маруся)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"