Вилити (виливати) душу кому, в ролі прис.– висловити кому-небудь своє найпотаємніше.
– Дай мені адресу якої-небудь учительки або агрономші. –Для чого? – Напишу їй листа. Виллю душу (Гончар, Твори, т. І, 1954, стор. 23).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"