Від душі в ролі обст.– щиросердно, відверто.
Дівчина не наважилася відразу взяти (хліб), а зирнула на Марину Хомівну. – Бери, дочко. Якщо люди дають від душі, бери (Хижняк, Тамара, 1959, стор. 179); (Ясен) – От, мій друже (до Бережного), конче потрібно мені від душі поговорити з тобою про неї (Інну). Все збирався, та якось... не вистачало ніби часу (Кротевич, Сини землі, 1948, стор. 11); Ну, а нових людей зустріть, прийнять, потиснуть руку та від душі поговорить – для неї (онуки) теж наука (Дорошко, Три богатирі, 1959, стор. 7)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"