Пан чи пропав — або здобути все, що хочеться, або все втратити.
Перенесли мотор до горна, приєднали його до вітрогона. — Пан чи пропав! — вигукнув Коля, натискаючи на рубильника (Руденко, Вітер в обличчя, 1958, стор. 157); Попорався як знав: вирнув — та й наткнувся на сторожа... Чи пан, чи пропав?.. На слизькій дорозі більше пропадає під такий час... (П. Мирний. Хіба ревуть воли як ясла повні?); Було козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем. От же минули, мов короткі свята, десять рік Хмельниччини (П. Куліш. Чорна Рада); Але треба... треба провадити дiло розумно й обережно, щоб часом i моя голова не покотилась додолу, як дитячий м'яч: в цьому дiлi - або пан, або пропав! (І.Нечуй-Левицький. Гетьман Іван Виговський); — Так і будемо робити. Однаково: чи пан, чи пропав, — стиснув великі, оброслі мохом кулаки Яків Данько (М.Стельмах. Велика рідня); Партизани, мокрі, холодні, і в одчаї — або пан, або пропав — нальот на Обухівку (А.Головко. Бур’ян);
Ой зібралися орли чайку рятувати, славу здобувати.
Ой чи то пан, чи пропав — двічі не вмирати,
Гей, нумо, хлопці, до зброї!
На герць погуляти, слави здобувати! (Козацька пісня. Гей — но браття до зброї…).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"