Процідити крізь зуби в ролі прис. — неохоче, не розкриваючи рота, незрозуміло, зозла сказати що-небудь.
Уліпив (Гриць) очі в стелю та й спроквола процідив крізь зуби: — Ой, коби-то... коби та вмерти... так, як люди (Мартович, Твори, 1954, стор. 84); 3 озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп.—...Ящур! — швидше процідив крізь зуби, аніж вимовив Павлусь (Донченко, Твори, т. II, 1956, стор. 33—34); Боровикові раптом забракло повітря. Все ще тримаючи себе на туго перетягнутих, от-от урвуться, віжках, він процідив крізь зціплені зуби: — Та я вас зараз... (Собко, Справа прокурора Малахова, 1959, стор. 215); Майор підвівся з лави. Але Макуха... холодно процідив крізь зуби...— Товаришу майор, нащо ж ви обижаете! Після такої розлуки і в штаб. Я думав, ми по-старому з вами (Ю. Бедзик, Полки ідуть на переправу, 1959, стор. 85).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"