Як віл обуха (ждати, чекати) в ролі обст. – про приреченого на страту, фізичне знищення.
– Вже уся с... зомліла та струпом взялась, а ти (в'язень) сидиш. Ждеш, як віл обуха – коли то прийдуть (фашисти), та залигають, та вліплять оті десять грамів між вуха (Збанацький, Єдина, 1959, стор. 212). Нічого тобі ждать обуха в сих різницях, коли тобі одчинено настіж двері (П. Куліш, Чорна рада); І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати, як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І. Багряний. Тигролови); — Що ж нам робити? — спитав батько. — Ждати смерті, як віл обуха, чи тікати світ за очі?...Чи заніміли в жахові і ждуть біди покірно, як віл обуха? (В. Малик. Горить свіча).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"