http://www.zoofirma.ru/

Бучу збити (здіймати, зняти, зчинити, підняти)

Бучу збити (здіймати, зняти, зчинити, підняти) у ролі прис. – закричати, залементувати.

Він би й огризнувся, та боявся бучу збити, та ще з такими гультяями (Панас Мирний, Вибрані твори, 1937, стор. 597). (Зозуля)–...А то тільки й знає (жінка), що гуде, коли часом молока не впору привезуть у гастроном та сметана не свіжа. А як кефіру нема, то мало не цілу бучу здіймає (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 434); Дуже я змерзла, а піти,– думаю,– як його піти? Ще пані бучу зніме! – Спасибі вам,– одказую,– я не хочу їсти. Візник всміхнувся: «Як собі знаєш, дівчино!» – та й пішов (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 119); Б е р е ж н и й (читаючи, підвівся. Степанові). З ЦК дзвонили. Там теж стурбовані становищем на дамбі. Видно, гідротехніки з наркомату знову бучу зчинили... (Яків Баш, П'єси, 1958, стор. 102); (Бровко)–...Ондечки новий зоотехнік таку бучу підняв за ті м'ясопоставки, хоч з слободи тікай. Поговір на всю балку... Ні, Оксано, пора, мабуть, за розум братися (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, стор. 121).

Повернутись до алфавітного покажчика  "Фразеологічного словника"

Ласкаво просимо в "Світ слова"

Теги: фразеологізм, фразеологізми, фразеологічний словник онлайн, фразеологічний словник

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/