Пустити за вітром що, в ролі прис. — спалити, стратити, знищити; розвіяти; недоглянути; позбутися чого-небудь.
— Спалити б треба було батька...— сказав Микула. Бразд подивився навкруг, погладив свою бороду.— Це ж лісу скільки треба... Навозити й пустити за вітром? І вже давно нікого не спалюють, всіх просто в землю (Скляренко, Святослав, 1959, стор. 21); Отже, Баба рядна ткала, Дід крутився теж немало: То в гаю збирає бджоли, То піде огляне поле, То до річки, То до лугу, Щоб пустить за вітром тугу (Іванович, Перебендя посміхається, 1960, стор. 155); (Макар) — ... Боюся, як би знову не зірвався мій баян. Сам ніяк не стягнуся, а старий свої умови ставить. Хвалився якось: «Ось привезуть курчат, збережеш усіх, поки не виростуть, баян тобі восени забезпечений. А пустиш за вітром, начувайся...» (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, стор. 218).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"