Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить:
«Ти рідну стрів!»
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші. —
Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив...
1915
Ласкаво просимо в "Світ слова"