Лебедина пісня книжн. — останній витвір письменника, художника і т. п.
Я змаганням втомилась кривавим, І мені заспівати хотілось Лебединую пісню собі (Леся Українка, Твори, т. І, 1951, стор. 94); Даль дніпровська туманами вкрита, І на вирій послалася путь... Лебединою піснею літа Айстри в київських парках цвітуть (Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, стор. 32); Світловидов. ...Це ж Дніпрогес! Люблю його! Я всю душу вклав у цей проект! Виболів його! І от — тривожусь. Да-да. Він мені навіть уві сні ввижається: чи тому, що старість, чи, може, це вже моя лебедина пісня? (Яків Баш, П'єси, 1958, стор. 86).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"