Піти по вітру в ролі прис. — загинути, пропасти.
Щира згода, добрий лад зостався, Не зламав Роберт свойого слова. Не пропала, не пішла по вітру Та громадська чесная умова (Леся Українка, Твори, т. І, 1951, стор. 362).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"