Пробі гукати (кричати) в ролі прис. — голосно говорити, просити підтримки.
(Лошаков) «...Не вигоре на одному (з'їзді) — вигоре на другому! А так, мовчки, заложивши руки, сидіти не годиться. Треба пробі гукати на увесь світ, на все царство!» (Панас Мирний, Твори, т. III, 1954, стор. 259); (Семен) — Мало! А тоді буде більше, як поділити (поле) межи діти на грядочки? Тоді ж що буде!.. А гроші тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди дай, туди дай, а поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і «пробі» не кричи! (Коцюбинський, Твори, т. І, 1955, стор. 113).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"