Ребрами світити в ролі прис.— про когось, щось занедбане, нужденне.
Стіни осінні дощі обшмарували — голими ребрами хата світить... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 242); Колгоспники того колгоспу подейкували: — І коли воно скінчиться?! У сусідів — корови в теплому приміщенні, ситі, аж вилискують, а в нас на холодному вітрі ребрами світять! (Остап Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 436).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"