З димами задимлена
осінь встає з небокраїв
І з сумом озветься
оте журавлине "курли".
"О краю, мій краю,
давно ми тебе вже чекаєм."
Хтось скаже:
«І ти почекай до весни.»
І край засинає,
у споминах маючи літо,
під шелест опалого листя
і крик журавлів.
В душі затихає оркестр,
Ніби птаха підбита.
Лиш арфа коли-не-коли
Озветься у нім.
осінь 1994 р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"