Вивести (виводити) на чисту (на свіжу) воду кого – що, в ролі прис. – викрити.
Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив би у нас вивести тоту гнилятину на чисту воду (Коцюбинський, Твори, т. III, 1956, стор. 278); (Пилип) – ...Завтра я в прокурора буду, вже договорився з секретаршею. ...Я виведу їх на чисту воду. І за машини, і за бенкети... Нехай усі знають, який він ідейний, цей Заруба... (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 140); К а р п о. Я мушу все вивести на свіжу воду, я не я буду, коли пе дізнаюсь, хто перший пустив на мене та Домаху лиху славу! (Кропивницький, Твори, т. II, 1958, стор. 165).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"