З (одного) копита у ролі обст. – миттю, відразу (вийти, піти, побігти тощо).
Хлопці разом, не встигши сказати й слова, з копита рвонулись до дверей (Микитенко, Вибрані твори, т. II, 1957, стор. 262); Вийшли на двір. Сіли в бричку. ...Пронь верескнув. Кобили хвости – вгору, і з копита – в провулок! (Бабляк, Вишневий сад, 1960, стор. 212); Коні рвонули з одного копита. Грудка снігу влучила мені в обличчя, запорошила очі (Збанацький, Єдина, 1959, стор. 52).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"