Цур, дурню, (дурня) і масла грудка в ролі виг. – виражає почуття обурення несподіваним чиїм-небудь вчинком, прагненням позбавитися кого-, чого-небудь.
(Баба Горпиниха) – Цур, дурню, – одказую йому (стражникові), – і масла грудка!! До нашого пана завжди вільний доступ – хоч удень, хоч вночі! (Панас Мирний, Твори, т. IV, 1955, стор. 378); – Цур дурня та масла грудка! – гукнув вже на них Нечипір (на мерців), усе поглядаючи на зорі, – як вас кат розбере: інший, може, по дві долі хвататиметь на мою голову. Без щоту не хочу: лічіть, тогді і ділитиму (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 116); Лицар. Кажи мені по-людськи, що тобі від мене треба? Нащо рятувала мене з темниці, щоб держати тут? Служебка: Цур дурня й масла грудка! (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 196).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"