Чи бач у ролі виг.– уживається, щоб виразити незадоволення, осуд, зневажливе ставлення до кого-небудь.
Зевес до речі сей дочувся, І грімко так на їх (богинь) гукнув: «Мовчіть! чого ви задрочились? Чи бач, у мене розходились! (Котляревський, Повне зібрання творів, т. І, 1952, стор. 97); Побачила стара мати, Сказилася люта: «Чи бач, погань розхрістана, Байстря необуте! (Шевченко, Твори, т. І, 1959, стор. 165); – Чи бач! – скрикнув Фіалек, і всі заворушились.– А ми на село й не поткнемось! А ще більшовиками прозиваємось! Допомогти ж людям треба, роз'яснити... (Смолич, Мир хатам, війна палацам, 1958, стор. 63).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"