http://www.zoofirma.ru/

Так легко сказати: "Кохаю!"

Так легко сказати: "Кохаю".
Так легко сказати: "Люблю".
Так у світанковім розмаю
Зерно привітає ріллю.
Так легко ізнов не зловити
Слова, бо пташками летять
Не кидай словами на вітер,
Щоб їм камінцями не стать.
Нащо? Вони мертві, убиті.
У погляді правди нема.
Любов, як неправдою змити,
Виходить отрута сама.
Та й що? Я нап'юся трутизни.
Мить буду щаслива і вмру.
І ангели три у час тризни
Прикрасять убогу труну.
Боюся страшенно я правди,
Бо бачу у тебе в очах.
То й що, убивати, так зразу,
Ніж плутатись в слизьких речах
Не раз-бо плювали в обличчя.
Знов переживу, зацвіту.
Лиш вже не поглянеш у вічі
Мені, як зустрінеш в лету.


автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, кохання, любов, поезія, інтимна лірика

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/