Воду каламутити чим, без кер., у ролі прис.– навмисне щось ускладнювати, заплутувати; сіяти розбрат.
Ніяково, наче, їй (удові) було, що мати годить такечки старому, що так його слухає. Аби до нас прийшла, що старого дома немає, та й почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 184); Катря ж ціле літо шукала такої пластинки і не могла знайти. А вона (учителька) десь викопала, привезла в Ковалівку, воду нею каламутить (Кучер, Трудна любов, I960, стор. 359)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"