Палицею кинути до кого, у ролі прис. — дуже близько.
— Чудова,— чує він поблизу.— «Про кого це? Звичайно, про неї (Ясногорську)... Сьогодні всі думають про неї, всі чекають її». —Хто — чудова, капітан? — Позиція, кажу, чудова,— пояснює Засядько. — І до противника палицею кинути, і прикрита добре... (Гончар, Твори, т. III, 1959, стор. 392—393).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"