Розв'язати язик в ролі прис.— нестримно говорити; примусити когось заговорити.
(Рафалович) — ... Ми, інтелігенти, повинні вказати народові законні форми, розв'язати йому язик і старатися пізнати його потреби (Франко, Твори, т. VII, 1951, стор. 364); Мелащина краса таки розв'язала їй (Кайдашисі) язик й витягла з його мед на цілий вулик (Нечуй-Левицький, Твори, т. II, 1956, стор. 321); Після доброї чарки натщесерце в Кужеля одразу зашуміло в голові і розв'язався язик (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, стор. 238); А ця дівка уперто мовчить. Нічого, вона розв'яже свій язик. У нього, Геллерфорта, і не такі скорялися (Хижняк, Тамара, 1959, стор. 146).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"