http://www.zoofirma.ru/

Здрастуй, осене

Здрастуй, осене - пора печалі! 
Знов надходиш ти й будиш сни,
В них дитинство летить все далі
В загадкові краї весни.
Здрастуй, осене! Несміливо
Росиш душу своїм дощем.
Те, що літо теплом припалило,
Знову збудуєш старий щем.
Здраствуй, осене! Знову б'ються
В жилках струни вікові.
Ті не живуть, що не сміються,
Ті не сміються, що не живі.
Здрастуй, осене! Дзвоник лунко
Кличе в школу в останній раз.
Перегорнеться ще сторінка
У житті і здригнешся... час.
Час прощання із дитинством,
Що безтурботно і ясно дзвенить.
Роки лягли разком намиста
І випурхнули - не зловить.
Здрастуй, осене! Будиш знову
Душу до праці. Стають слова
Знов починаю вічну розмову
Доказ Всесвіту - я жива.

Серпень 1995 р
автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: осінь, вірші, пейзажна лірика, поезія

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/