http://www.zoofirma.ru/

ГІРКОТА

Моя душа згіркла з полину,
В ній осад залишився металічний.
І не пізнати слова глибину,
Бо воно як меч, а не як пісня.
Тут кожен звук загострює твій біль,
Тут очі розкриваються прозрінням,
Душа твоя втрапля у чорну биль,
Страшну своїм без руху запустінням
Все покриває в'язка мла
Обертаючи душу на камінь...
То хай хоч зіронька встава,
То хай хоч місяць понад нами.
Напитись би джерельної води
З криниці, що одна-єдина в світі.
Почуть звук мови серцю дорогий
У владнім і живлющому привіті.
Коли спустошення потягне вас униз
Напийтеся з криниці слова
Із найчистіших беручи краплин,
Що нам дарує рідна мова.

Березень 1996 р
автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Теги: вірші, поезія, філософська лірика, мова, душа

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/