http://www.zoofirma.ru/

Маруся. Григорій Квітка-Основ'яненко - 11

Зміст статті

 

– Цур йому, – каже Левко, – ще погуляймо. Мабуть, чи нема тобі чого з очей? То проходись по вулиці, воно й минеться; або йди, лучче усього, та подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубраківна вдрала, так там вже за всіх. Що за танцюра! Та й дівка, брат, важна! Коли б до осені не втекла, то не мине моїх рук.

Мов лихоманка стрепенула Василя; поблід як полотно та аж руками схопивсь за коляку, щоб не впасти від журби, Він‑бо думав, що се його дівчину Левко вихваля; бо, звісно, коли хто котру любить, то й дума, що вона і усім така хороша і люб'язна здається, як і йому. Послухав трохи чмелів, далі схаменувсь і на хитрощі піднявсь, давай його випитувати.

– Ке Кубраківна? – каже. – Чи не та чорнява, що повна шия намиста з хрестами? (Себто Маруся).

– Ні, – каже Левко, – нам до тієї далеко. Моя, он бач, русява, що трошки кирпатенька, у свиті та рушником підперезана.

Полегшало нашому Василеві; аж здохнув; і очиці як ясочки заграли, як почув, що не його дівчину Левко любить, Тепер йому дарма і Кубраківна, чи тут вона, чи де, а давай мерщій допитуватись про свою та й каже Левкові:

– А то про яку ти кажеш, що до неї тобі далеко? Хіба тут є попівна або прикажчиківна?

– Ні, – каже Левко, – тут усе наші рівні; а я кажу про нашу Марусю.

– А що ж то за Маруся? – спитавсь Василь та й очі понурив у землю, буцім йому і дарма, а у самого не тільки що вуха, та що то, усяка жилочка неначе слуха; а він, сердешний, і дух притаїв, і боїться, щоб ні жодного словечка не прослухати, що йому буде Левко розказовати.

От і почав йому Левко про Марусю казати усе, що знав: і чия вона дочка, і який її батько багатий, і як він свою дочку кохає; а далі й про Марусину натуру: як вона усіх жахається, що ніхто її не бачив не тільки щоб на вечорницях або у колядці, та й на вулицю, і на Купала, і ні на які ігри не ходить; чи така вже собі пишна або, може, несмілива; а що роботяща! і на батька, і на матір, і на себе пряде, шие, миє, і сама усе одна, без наньмички, і варить, і пече; а мати сидить, ручки склавши.

Коментарі   

+1 #3 Α/ 11.10.2015, 12:50
ндааа... Недаром подписан под именем "Херин". Наверное, вы не занаете, что основоположниками культуры, науки и литературы были вот такие "помешаные люди" (имен приводить не буду, кому интересно пмоджем подискутировать). Кстати, именно после 988 г. (год Крещения Руси) начался расцвет Киевского княжества и всего государства в целом. Да и вобще, вы видели деятельность или жизнь без Бога? Не эжелаю вам увидеть, ибо это страшно. А вобще-то можно критиковать элементы, язык, но взгляды автора? Как минимум невежливо
Цитата
0 #2 Тетяна 27.01.2015, 16:42
:-)
Цитата
-2 #1 Хёрин 05.06.2012, 16:42
Не люблю таких людей помешанных на боге. Такое впечатление, что мы никто и существуем только для его почитания...
Не понравилась смерть Маруси. Похоже автору очень хотелось её убить, а как - не важно. И почему у неё в боку болело? что это за болезнь такая была? и главное на все болезни в те времена было одно лекарство - молитвы, пиявки и всякое шаманство.
А начиналось всё о
так мило...
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/