http://www.zoofirma.ru/

Маруся. Григорій Квітка-Основ'яненко - 62

Зміст статті

 

З лихом пополам добігла додому. А дома ж то мати старенька і усе собі немощна, не здужала піднятись і у печі затопити. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде обсушитись; змерзла неначе зимою, а нігде обігрітись. Злізла на піч, та як не на топлену, так ще пуще змерзла. Укрилась і кожухом, нічого! Так лихорадка її і б'є!

Прийшов і Наум, упоравшись з батраками. Нікому йому ні вечеряти дати, та й нічого. Перш був розсердивсь, а далі, як розслухав, що йому Настя, стогнучи, розказала, та й замовк; далі назирнув Марусю та аж злякавсь: господи твоя воля! Сама, як вогонь, гаряча, а її трусить так, що й сказати не можна!

Тьохнуло у животі в нашого Наума! Подумав, подумав та й став богу молитись. Се вже у нього була така натура: чи хоч трохи біда, чи радість є йому яка, зараз до бога; так і тут. Помоливсь, перехрестив тричі Марусю і ліг собі. Прислухається, трохи Маруся не заснула? «Дай, господи, щоб заснула і щоб завтра здорова була!» – сказавши сеє, ліг і… заснув.

Тільки що у саму глупу північ будить його Настя яко‑ога і каже:

– Подивись, Науме, що з Марусею діється? Стогне ас від часу дужче… от усе дужче… аж кричить…

Наум вже біля недужої:

– Що тобі, Марусю?… Чого ти стогнеш?… Що в тебе болить?…

– …Таточку… батечку… Ох, не дайте пропасти… колоть… ох, тяжко мені!., робіть, що знаєте… ко… колеть мене!…

– Де саме колеть, Машечко?

– От… у бік… ох, ох! У лівім боці… Поможіть мені!… не стерплю…

Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло – аж і Настя вже встала; де та й сила узялась? До Марусі… а вона усе дужче стогне…

Що робити – і самі не знають… Сяк‑так старі удвох затопили піч, укрили її кожухами… так кричить:

– Душно! Не влежу на печі… положіть мене на лаві… Ох, душно мені! ох, важко мені! Болить же бік… ох, болить!…

Послали мерщій на лаві; узялись обоє старі зводити Марусю… Вона не здужа йти, старі не здужають її вести… тягнуться, силкуються, спотикаються… Наум сердиться, кричить на жінку, що йому не помога; Настя ворчить на нього, що… він дочку на неї схиля… Маруся стогне, плаче, а старі, дивлячись на неї, собі плачуть.

Коментарі   

+1 #3 Α/ 11.10.2015, 12:50
ндааа... Недаром подписан под именем "Херин". Наверное, вы не занаете, что основоположниками культуры, науки и литературы были вот такие "помешаные люди" (имен приводить не буду, кому интересно пмоджем подискутировать). Кстати, именно после 988 г. (год Крещения Руси) начался расцвет Киевского княжества и всего государства в целом. Да и вобще, вы видели деятельность или жизнь без Бога? Не эжелаю вам увидеть, ибо это страшно. А вобще-то можно критиковать элементы, язык, но взгляды автора? Как минимум невежливо
Цитата
0 #2 Тетяна 27.01.2015, 16:42
:-)
Цитата
-2 #1 Хёрин 05.06.2012, 16:42
Не люблю таких людей помешанных на боге. Такое впечатление, что мы никто и существуем только для его почитания...
Не понравилась смерть Маруси. Похоже автору очень хотелось её убить, а как - не важно. И почему у неё в боку болело? что это за болезнь такая была? и главное на все болезни в те времена было одно лекарство - молитвы, пиявки и всякое шаманство.
А начиналось всё о
так мило...
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/