Ледве-ледве

Поблагословила:

"Бог з тобою!" - та, як мертва,

На діл повалилась…

Обізвався старий батько:

"Чого ждеш, небого?"

Заридала Катерина

Та бух йому в ноги:

"Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий!"

"Нехай тебе бог прощає

Та добрії люде;

Молись богу та йди собі -

Мені легше буде".

Ледве встала, поклонилась,

Вийшла мовчки з хати;

Осталися сиротами

Старий батько й мати.

Пішла в садок у вишневий,

Богу помолилась,

Взяла землі під вишнею,

На хрест почепила;