http://www.zoofirma.ru/

Гайдамаки. ч.6. Свято в Чигирині. Тарас Шевченко. - 5

Зміст статті

Запорожець
Добре погуляєм! правду старий епiва, як не бреше.
А iцо б то з його за кобзар був, якби не волох!

Кобзар
Та я й не волох; так тiлько - був колись у
Волощинi, а люде й зовуть
Волохом, сам не знаю за що.

Запорожець
Ну, та дарма; утни ще яку-небудь.
Ану лишень про батька Максима ушквар.

Гайдамака
Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець
А що нам ваша старшина? почує, так послуха,
коли має чим слухати, та й годi.
У нас один старший - батько Максим;
а вiн як почує, то ще карбованця дасть.
Спiвай, старче божий, не слухай його.

Гайдамака
Та воно так, чоловiче; я це й
сам знаю, та ось що: не так пани,
як пiдпанки, або - поки сонце
зiйде, то роса очi виїсть.

Запорожець
Брехня! Спiвай, старче божий,
яку знаєш, а то й дзвона
не дiждемо - поснемо.

Гуртом
Справдi, поснемо; спiвай яку-небудь.

Кобзар (спiває)
"Лiта орел, лiта сизий
Попiд небесами;
Гуля Максим, гуля батько
Степами-лiсами.

Ой лiтає орел сизий,
А за ним орлята;
Гуля Максим, гуля батько,
А за ним хлоп'ята.
Запорожцi тi хлоп'ята,
Сини його, дiти, -
Помiркує, загадає,
Чи бити, чи пити,
Чи танцювать; то й ушкварять,
Аж земля трясеться.
Заспiває - заспiвають,
Аж лихо смiється.
Горiлку, мед не чаркою -
Поставцем черкає,
А ворога, заплющившись,
Ката, не минає.
Отакий-то наш отаман,
Орел сизокрилий!
I воює, i гарцює
З усiєї сили -
Нема в його нi оселi,
Нi саду, нi ставу...
Степ i море; скрiзь битий шлях,
Скрiзь золото, слава.
Шануйтеся ж, вражi ляхи,
Скаженi собаки:
Йде Залiзняк Чорним шляхом,
За ним гайдамаки".

Запорожець
Оце-то так! вчистив, нiчого сказати:
i до ладу, i правда.
Добре, далебi, добре!
Що хоче, то так i втне.
Спасибi, спасибi-

Гайдамака
Я щось не второпав,
що вiн спiвав про гайдамакiв?

Запорожець
Який-бо ти бевзь i справдi!
Бачиш, ось що вiн спiвав:
щоб ляхи поганi, скаженi
собаки, каялись, бо йде
Залiзняк Чорним шляхом з
гайдамаками, щоб ляхiв, бачиш, рiзати...

Гайдамака
I вiшати, i мордувати!
Добре, єй-богу, добре! Ну, це так!
Далебi, дав би карбованця,
якби був не пропив учора! Шкода!
Ну, нехай стара в'язне, бiльше м'яса буде
Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам.
Утни ще що-небудь про гайдамакiв.

Кобзар
До грошей я не дуже ласий.
Аби була ласка слухати,
поки не охрип, спiватиму;
а охрипну - чарочку,
другу тiї ледащицi-живицi,
як то кажуть, та й знову.
Слухайте ж, панове громадо!

"Ночували гайдамаки
В зеленiй дiбровi,
На припонi пасли конi,
Сiдланi, готовi.
Ночували ляшки-панки
В будинках з жидами,
Напилися, простяглися
Та й..."

Громада
Цить лишень! здається, дзвонять. Чуєш?.. ще раз... о!..

"Задзвонили, задзвонили!" -
Пiшла луна гаєм.
"Iдiть же ви та молiтесь,
А я доспiваю".

Повалили гайдамаки,
Аж стогне дiброва;
Не повезли, а на плечах
Чумацькi воловi
Несуть вози. А за ними
Слiпий Волох знову:
"Ночували гайдамаки
В зеленiй дiбровi".
Шкандибає, курникає,
I гич не до речi.
"Ну лиш iншу, старче божий!" -
З возами на плечах
Кричать йому гайдамаки.
"Добре, хлопцi, нате!
Отак! отак! добре, хлопцi!
А нуте, хлоп'ята,
Ушкваримо!"

Земля гнеться.
А вони з возами
Так i рiжуть. Кобзар грає,
Додає словами:
"Он гоп таки так!
Кличе Гандзю козак:
"Ходи, Гандзю, пожартую,
Ходи, Гандзю, поцiлую;
Ходiм, Гандзю, до попа
Богу помолиться;
Нема жита нi снопа,
Вари вареницi".
Оженився, зажурився -
Нiчого немає;
У ряднинi ростуть дiти,
А козак спiває:
"I по хатi ти-ни-ни,
I по сiнях ти-ни-ни,
Вари, жiнко, лини,
Ти-ни-ни, ти-ни-ни!"

"Добре! Добре! Ще раз! Ще раз!"
Кричать гайдамаки.

"Ой гоп того дива!
Наварили ляхи пива,
А ми будем шинкувать,
Ляшкiв-панкiв частувать.
Ляшкiв-панкiв почастуєм,
З панянками пожартуєм.
Ой гоп таки так!
Кличе панну козак:
"Панно, пташко моя!
Панно, доле моя!
Не соромся, дай рученьку,
Ходiм погуляймо;
Нехай людям лихо сниться,
А ми заспiваймо.
А ми заспiваймо,
А ми посiдаймо,
Панно, пташко моя,
Панно, доле моя!"

"Ще раз, ще раз!"

"Якби таки або так, або сяк,
Якби таки запорозький козак,
Якби таки молодий, молодий,
Хоч по хатi б поводив, поводив.
Страх менi не хочеться
З старим дiдом морочиться.
Якби таки..."

"Цу-цу, скаженi! схаменiться!
Бач, розходилися! А ти,
Стара собако, де б молиться,
Верзеш тут погань. От чорти!"
Кричить отаман. Опинились;
Аж церков бачать. Дяк спiва,
Попи з кадилами, з кропилом;
Громада - нiби нежива,
Анiтелень... Помiж возами
Попи з кропилами пiшли;
За ними корогви несли,
Як на Великдень над пасками.
"Молiтесь, братiя, молiтесь! -
Так благочинний начина. -
Кругом святого Чигрина
Сторожа стане з того свiту,
Не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте:
Не дайте матерi, не дайте
В руках у ката пропадать.
Од Конашевича i досi
Пожар не гасне, люде мруть,
Конають в тюрмах, голi, босi...
Дiти нехрещенi ростуть,
Козацькi дiти; а дiвчата!..
Землi козацької краса
У ляха в'яне, як перш мати,
I непокритая коса
Стидом сiчеться; карi очi
В неволi гаснуть; розкувать
Козак сестру свою не хоче,
Сам не соромиться конать
В ярмi у ляха... горе, горе!
Молiтесь, дiти! страшний суд
Ляхи в Україну несуть -
I заридають чорнi гори.
Згадайте праведних гетьманiв:
Де їх могили? де лежить
Останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть
Хоч би убогая могила?
Де Наливайкова? нема!
Живого й мертвого спалили.
Де той Богун, де та зима?
Iнгул щозиму замерзає -
Богун не встане загатить
Шляхетським трупом . Лях гуляє!
Нема Богдана - червонить
I Жовтi Води, й Рось зелену.
Сумує Корсунь староденний:
Нема журбу з ким подiлить.
I Альта плаче: "Тяжко жити!
Я сохну, сохну... де Тарас?
Нема, не чуть... не в батька дiти!"
Не плачте, братiя: за нас
I душi праведних, i сила
Архiстратига Михаїла.
Не за горами кари час.
Молiтесь, братiя!"

Молились,
Молились щиро козаки,
Як дiти, щиро; не журились,
Гадали теє... а зробилось -
Над козаками хусточки!
Одно добро, одна слава -
Бiлiє хустина,
Та й ту знiмуть...
А диякон:
"Нехай ворог гине!
Берiть ножi! освятили".
Ударили в дзвони,
Реве гаєм: "Освятили!"
Аж серце холоне!
Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!
Розiбрали, заблищали
По всiй Українi

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/